На карті світу ми підтвердили свій статус як електоральна демократія 

З позитивів.

Френсіс Фукуяма під час своєї лекції у Стенфорді розповідає, що країна отримує статус електоральної демократії, коли двічі поспіль їй вдається провести демократичні вибори. Президентська кампанія була відверто брудною, але сам день виборів був майже зразковим. І це в якомусь сенсі історичне досягнення для нашої держави. На карті світу ми підтвердили свій статус як електоральна демократія.

Вибори були непередбачувані, і вибір таки був. Це те, що нас якісно відрізняє від багатьох сусідів. Ми вже сприймаємо це як даність, але ще майже вчора така політична реальність не була очевидною. Україна стала іншою. Її колективне «громадянське свідоме» – це нова система координат для роботи будь-якої влади в країні. Саме воно і визначає траєкторію руху України.

Українці опанували не лише мистецтво революцій, але й виборчу вправу на «політичну відповідальність». У даному випадку конкретно для Петра Порошенка. Безумовно, вона оголила дуже серйозні виклики перед майбутнім, але й встановила жирні червоні лінії для політиків. Якщо окреслити одним словом вибір людей, то, певно, – це не майбутнє, а відчуття справедливості. Це відчуття і є головним клеєм суспільства, і є головним паливом для розвитку країни. І в цьому контексті недосвідченість нового президента – менша проблема, ніж потенційна роль «того, що каву п’є» у новій владі.

Кремль захоче скористатися перехідним періодом

Порошенко гідно й по-європейськи йде з посади. Конкретно це викликає повагу. Додає репутації через наших міжнародних партнерів.

З викликів.

Об’єднання країни. Протиборство та хейтерство зашкалює в найадекватніших колах. Нам зовнішнього ворога не треба, коли внутрішньо ми такі поділені. Ми ведемо повальний перехресний вогонь з окопів власної правоти. Що може нас об’єднати? Спільна робота над недопущенням перерозподілу ресурсів олігархами, продовження боротьби за антикорупційні реформи та європейську/євроатлантичну інтеграцію. В різних форматах. І це окремо розмова про майбутнє.

Всі ці привітання яників, кадирових, медведєвих… Очевидно, Кремль захоче скористатися перехідним періодом та розгубленістю інституцій. Єдиний вихід – побудова потужної оборонно-міжнародної команди та чітка комунікація з суспільством, з міжнародними партнерами, з військовими, як ми обороняємо державу та боремося зі старими та потенційно новими викликами. Це в тому числі означатиме, що новий президент може одразу втратити частину підтримки суспільства. Але страшніше, що може втратити держава, якщо цього не станеться. Часу на визначеність – дуже мало.

Антикорупційна реформа. Рішення судів щодо колишнього власника ПриватБанку – для мене особисто прозвучали як анонс запрошення до потенційного майдану. Антикорупційна реформа стала вироком для Петра Порошенка. Як його зрозумів Володимир Зеленський поки незрозуміло. Моє особисте спілкування показує, що більшість людей, які поставили за Зе, озвучують питання, які поки що не мають повноцінних відповідей: суди, прокуратура, СБУ, енергетика, оборонка, Коломойський. І це лише частина питань до нового президента.

Мені особисто хочеться побажати йому успіху. Бо його успіх – це успіх України. Не хочеться втратити ще 5 років.